Головний експерт із дипфейків здався: відрізнити фейк від реальності більше неможливо

Ще кілька років тому фальшиве відео можна було розпізнати за дивною мімікою, неприродними рухами губ або «плаваючими» тінями. Сьогодні ситуація змінилася настільки, що на сполох б’ють уже не журналісти й політики, а люди, які присвятили боротьбі з підробками всю свою кар’єру.

Один із провідних світових фахівців із цифрової криміналістики Хані Фарід зізнався, що сучасні дипфейки досягли рівня, коли навіть йому дедалі важче відрізнити вигадку від реальності. Учений понад двадцять років займається викриттям підроблених фото, відео та аудіозаписів, консультує уряди, правоохоронні органи та найбільші світові ЗМІ. Але тепер, за його словами, звичні методи перевірки починають давати збій.

Фарід розповідає, що більше не може просто поглянути на зображення й зрозуміти, справжнє воно чи ні. Кожну фотографію доводиться буквально розслідувати: аналізувати освітлення, перевіряти геометрію тіней, вивчати відбиття, оцінювати рух об’єктів кадр за кадром. При цьому навіть такий підхід не завжди гарантує правильний результат. За словами вченого, люди сьогодні визначають ШІ-контент лише ненабагато краще за випадкове вгадування.

Найбільш тривожним є не якість підробок, а те, наскільки доступним стало їх створення. Якщо раніше для виробництва переконливого фейку були потрібні серйозні обчислювальні потужності та спеціальні знання, то тепер достатньо ноутбука й кількох хвилин вільного часу. Інструменти, які ще нещодавно були доступні лише державам і великим організаціям, сьогодні перебувають у відкритому доступі для мільярдів людей по всьому світу.

Наслідки вже стають помітними. Шахраї активно використовують клони голосів родичів для вимагання грошей, створюють фальшиві звернення знаменитостей і політиків, а також підробляють відеодзвінки й голосові повідомлення. Останніми тижнями в мережі поширювалися дипфейки відомих британських політиків і чиновників, які використовувалися для просування фінансових афер.

Але ще небезпечніший інший ефект, який дослідники називають «дивідендами брехуна». Якщо раніше підробки створювали ризик дезінформації, то тепер виникає протилежна проблема: будь-який справжній запис можна оголосити фальшивим. Відео злочину, корупційного скандалу або воєнного злочину може бути відкинуте лише тому, що публіка більше не впевнена в існуванні об’єктивної візуальної реальності.

На думку Фаріда, людство наближається до моменту, коли фотографії та відеозаписи перестануть вважатися самостійним доказом. Замість довіри до власних очей доведеться покладатися на складні системи перевірки походження файлів, цифрові підписи та методи підтвердження автентичності контенту ще в момент його створення.

«Я більше ні в що не вірю», — зізнався експерт в одному з недавніх інтерв’ю. І якщо людина, яка десятиліттями викривала цифрові підробки, говорить подібні речі, то, можливо, епоха, коли фотографія вважалася беззаперечним доказом, справді підходить до кінця.