Двоє 17-річних школярів створили фінансову розсилку, яку читають на Волл-стріт

Двоє 17-річних школярів із Брукліна несподівано стали помітними фігурами у фінансовому медіапросторі: створену ними розсилку Passing the Torch сьогодні читають десятки тисяч людей, причому значна частина аудиторії використовує корпоративні адреси електронної пошти. Серед підписників — співробітники найбільших фінансових і консалтингових компаній, зокрема McKinsey, JPMorgan, Blackstone і Goldman Sachs.

Проєкт заснували Джаспер Гулд та Еміль Чилінгіріан, коли обидва навчалися в Berkeley Carroll School у Брукліні. За даними самого проєкту, його нинішня аудиторія перевищує 56 тисяч підписників, а 77% реєстрацій припадає на корпоративні домени. У базі розсилки, згідно з опублікованими Passing the Torch даними, близько 1500 читачів пов’язані з McKinsey, приблизно стільки ж — із JPMorgan, близько 1300 — із Blackstone, а 759 — із Goldman Sachs.

Спочатку школярі розраховували передусім на молоду аудиторію. Їхня ідея полягала в тому, щоб пояснювати події на фінансових ринках, в економіці та бізнесі мовою, зрозумілою поколінню Z. Однак досить швидко з’ясувалося, що матеріали цікаві й професіоналам, які самі працюють у фінансовій індустрії.

Причина, на думку творців, полягає не лише у спрощеному викладі складних тем. Passing the Torch намагається показати фінансові та економічні процеси через поведінку молодого покоління — те, як підлітки сприймають штучний інтелект, роботаксі, споживчі бренди, моду, соціальні мережі та зміни на ринку праці. Саме цей погляд може давати професійним інвесторам інформацію, яку складно отримати з традиційних фінансових досліджень.

В одному з матеріалів автори аналізували ставлення покоління Z до роботаксі та автоматизованого транспорту, в іншому — зміни в культурі кросівок і причини зниження їхньої культурної значущості. Автори також пишуть про монетарну політику, приватне кредитування, ринки, політику та інші економічні теми. Архів публікацій показує, що з часом розсилка стала помітно більш професійною та аналітичною.

Водночас самі творці не мають багаторічного досвіду роботи на Волл-стріт — їм лише 17 років. В інтерв’ю New York Post Гулд і Чилінгіріан пояснювали інтерес професійної аудиторії тим, що вони перебувають усередині тієї вікової групи, поведінку якої намагаються зрозуміти інвестори та компанії. Для аналітика, який хоче розібратися в майбутніх споживчих звичках, думка підлітків іноді може виявитися не менш цікавою, ніж черговий звіт традиційного дослідницького підрозділу.

У проєкту є й інший бік. Окрім розсилки, Гулд і Чилінгіріан заснували Brooklyn Youth Charitable Investment Group (BYCIG) — освітню організацію, у межах якої школярі вивчають фінансові ринки та працюють із реальними інвестиціями. Організацію створили у вересні 2024 року. Учасники самостійно досліджують компанії, готують інвестиційні пропозиції, а рішення ухвалює інвестиційний комітет. Отриманий прибуток спрямовують на благодійність.

За даними BYCIG, спочатку засновники хотіли створити шкільний інвестиційний клуб, який дозволив би підліткам управляти справжніми грошима, а не просто брати участь у навчальній симуляції. Зіткнувшись із юридичними та організаційними обмеженнями, вони створили окрему структуру.

У 2025 році організація повідомляла приблизно про 1000 учасників і залучення понад $30 тисяч до фонду. Пізніше BYCIG уже вказує понад $100 тисяч, спрямованих на студентські інвестиційні та освітні ініціативи.

Сам Passing the Torch також перетворився з невеликої підліткової ініціативи на комерційний медіапроєкт. За даними New York Post, підписка на платну частину розсилки коштує $15 на місяць або $150 на рік, а річна виручка проєкту вже вимірюється п’ятизначною сумою. Водночас засновники витрачають близько 30 годин на тиждень на дослідження та підготовку матеріалів — паралельно з навчанням у школі.

Проєкт поступово розширюється: окрім розсилки, у Passing the Torch з’явився подкаст, а його творці розвивають власне медіа про фінанси, економіку та кар’єрні можливості для молодого покоління.

Тепер перед школярами постала незвична проблема: вони закінчують школу й готуються до вступу в університети, тому вже думають про те, як передати управління створеними ними проєктами. Іронія ситуації в тому, що розсилка, яку двоє підлітків спочатку робили для однолітків, зрештою перетворилася на продукт, який регулярно читають професіонали найбільших фінансових компаній.

Історія Passing the Torch демонструє ще один помітний зсув у фінансових медіа: цінність може становити не лише експерт із двадцятирічним досвідом роботи на ринку, а й людина, яка безпосередньо перебуває всередині покоління, чиї звички та рішення інвестори намагаються спрогнозувати. У випадку Гулда та Чилінгіріана саме їхній вік, який спочатку міг виглядати головним недоліком, став однією з головних переваг проєкту.