ІТ-фахівець із 25-річним стажем в Adobe не зміг знайти роботу й влаштувався водієм шкільного автобуса

Американський інженер Джеймс Строун після понад 25 років у технологічній індустрії опинився за кермом шкільного автобуса. У серпні 2025 року він втратив роботу в Adobe, а потім понад рік безуспішно намагався знайти нову посаду в ІТ. За його словами, його заявки відсіювали, рекрутери ігнорували повідомлення, а деякі роботодавці навіть не приходили на призначені співбесіди.

Зрештою Строун вирішив змінити професію і влаштувався водієм шкільного автобуса у своєму окрузі в Колорадо. Його історія швидко розійшлася LinkedIn і стала приводом для обговорення того, що відбувається з досвідченими фахівцями на ринку праці.

Чверть століття в технологічній індустрії

Кар'єрний шлях Строуна справді вражає. Його профіль у LinkedIn свідчить, що в Adobe він працював із квітня 2000 року до серпня 2025-го — близько 25 років і п'яти місяців. Його остання посада — Senior Software Quality Engineer у напрямі Adobe Digital Video.

Строун займався якістю програмного забезпечення і працював із продуктами Adobe, зокрема Premiere Pro та After Effects. Архівна сторінка Adobe також підтверджує його роботу в команді Premiere Pro: компанія називала його Quality Engineer, відповідальним за Premiere Pro і таким, що взаємодіяв з іншими командами, зокрема After Effects, Prelude та Photoshop.

До Adobe він встиг попрацювати й в інших технологічних компаніях, зокрема в Accolade. Сам Строун у недавній публікації згадував про свою тривалу кар'єру в Accolade та Adobe.

А потім після 25 років в Adobe його кар'єра різко обірвалася.

Рік пошуків і відмов

Після звільнення в серпні 2025 року Строун почав шукати нову роботу. Судячи з його власної публікації, пошук тривав понад рік і виявився надзвичайно складним.

Він пише, що почувався деморалізованим і, за його словами, зазнавав дискримінації з боку високотехнологічної індустрії. Окремо Строун звернувся до рекрутерів і потенційних роботодавців, які, як він стверджує, «сліпо» відфільтровували його заявки, ігнорували прямі звернення, а іноді навіть не з'являлися на призначені співбесіди.

Тут важливо уточнити один момент: Строун не стверджує, що його конкретно відсіювали саме алгоритми штучного інтелекту. Він говорить про автоматичну або бездумну фільтрацію заявок, але доказів того, що рішення ухвалювала саме система ШІ, у його публікації немає.

Тому формулювання про те, що «його резюме не проходило фільтри ШІ», є надто категоричним. Коректніше говорити, що він зіткнувся з автоматизованою фільтрацією заявок і відсутністю реакції з боку рекрутерів, не стверджуючи, що причиною був саме штучний інтелект.

«Я водитиму 40-футовий автобус замість роботи за комп'ютером»

У якийсь момент Строун вирішив перестати чекати.

У своїй публікації він повідомив, що починає нову — і, як він сподівається, останню — кар'єру водія шкільного автобуса в місцевому шкільному окрузі. Робота оплачується значно гірше за попередню, однак сам Строун описав її несподівано позитивно: йому подобається робота, діти, за його словами, здебільшого хороші, а колег він назвав турботливими, добрими та простими людьми.

Особливо помітною стала його фраза про те, що тепер він радий можливості водити 40-футовий автобус замість роботи за комп'ютером.

Це не стільки історія про повну професійну поразку, скільки історія про людину, яка після року безрезультатних пошуків вирішила змінити напрям свого життя.

До того ж сам Строун явно не ставиться до нової роботи як до чогось ганебного. Навпаки, він пише про неї як про новий початок.

Що сталося з ринком найму?

Саме цей момент зробив історію вірусною.

Пост Строуна швидко зібрав велику кількість реакцій і коментарів від людей, які розповіли про власний досвід тривалого пошуку роботи. Один із коментаторів, наприклад, написав, що після публікації 13 книжок і тисяч відгуків на вакансії тепер заробляє близько $20 на годину, виконуючи доставки Amazon Flex. Інші користувачі розповідали про власний перехід із технологічної та корпоративної сфер у зовсім інші професії.

Історію почали обговорювати як приклад проблеми, з якою стикаються досвідчені фахівці: десятки років кар'єри та вражаюче резюме більше не гарантують навіть запрошення на співбесіду.

Водночас було б неправильно робити висновок, що ринок праці у 2026 році повністю перестав потребувати досвідчених інженерів.

Історія Строуна — це передусім особистий досвід одного фахівця, а не доказ того, що всіх досвідчених співробітників автоматично замінює ШІ або що компанії масово відмовляються від людей старшого віку.

І все ж вік тут має значення

Проблема вікової дискримінації в технологічній галузі справді існує, хоча у випадку Строуна не можна стверджувати, що саме вік став причиною відмов.

Чим довше людина працює в одній індустрії, тим вища ймовірність, що її резюме сприйматимуть крізь призму віку, зарплатних очікувань і відповідності сучасній корпоративній культурі.

Водночас у Строуна був ще один парадоксальний фактор: його досвід міг одночасно бути його головною перевагою та перешкодою.

Він мав величезний професійний багаж, але претендував на вакансії в індустрії, яка за останні роки сильно змінилася. Інструменти розробки, методи тестування, хмарні технології та ШІ розвиваються настільки швидко, що роботодавці дедалі частіше шукають не просто кількість років у професії, а конкретний набір актуальних навичок.

Але навіть це не пояснює всіх випадків, про які говорить Строун: якщо кандидат не отримує відповіді або його заявку відкидає автоматична система, він може взагалі не отримати можливості довести свою кваліфікацію.

Іронія в тому, що він не пішов від технологій остаточно

Найцікавіше — Строун не став людиною, яка раптово вирішила, що більше не хоче мати нічого спільного з ІТ.

Його профіль, як і раніше, описує його як спеціаліста з Software Quality Assurance, а серед професійних компетенцій зазначені Adobe Premiere Pro, After Effects і технології, пов'язані з генеративним ШІ.

Тобто перехід за кермо шкільного автобуса стався не тому, що інженер повністю відмовився від своєї професії. Він став результатом тривалого і, судячи з його слів, виснажливого пошуку роботи.

Саме це робить історію особливо показовою.

Людина може витратити чверть століття на створення професійної репутації, працювати над продуктами, якими користуються мільйони людей, і мати досвід, який неможливо здобути за кілька місяців. Але після звільнення їй усе одно доводиться починати практично з нуля.

Це історія не про «падіння», а про новий старт

Сам Строун не закінчує свою публікацію скаргою.

Він дякує колишнім колегам і знайомим, які підтримували його під час пошуку роботи. А тим роботодавцям і рекрутерам, які його відхиляли, адресує жорсткіше послання: він сподівається, що технологічна індустрія колись знову навчиться ставитися до кандидатів по-людськи.

І в цьому полягає головний парадокс його історії.

Після 25 років роботи в Adobe він не отримав нову посаду в іншій технологічній компанії. Він отримав шкільний автобус.

Але, судячи з його слів, разом із ним отримав і те, чого не зміг знайти за рік пошуків в ІТ: нормальних колег, живе спілкування та відчуття, що його робота комусь справді потрібна.

Тому історія Строуна стала вірусною не просто через контраст «Adobe → шкільний автобус». Вона показує нову реальність ринку праці: досвід, гучне ім'я в резюме та десятиліття професійної кар'єри більше не є гарантією того, що двері наступної компанії взагалі відчиняться.

А іноді людині доводиться самій обрати інші двері — навіть якщо за ними замість офісу та комп'ютера стоїть жовтий шкільний автобус.