Дві двообщинні компанії на Кіпрі отримали нагороди за спільні проєкти

Дві компанії, у яких разом працюють греки-кіпріоти й турки-кіпріоти, цього року отримали нагороди Благодійного фонду Стеліоса Хаджіоанну. Одна з них займається виготовленням і реставрацією музичних інструментів, інша виробляє меблеві поверхні з відходів оливкового виробництва.

Міхаліс Пантелідіс і Аріф Джебеджі вже п’ять років разом виготовляють і реставрують струнні музичні інструменти. Пантелідіс відкрив свою майстерню в центрі Нікосії у 2005 році після навчання в італійській Кремоні, відомій традиціями скрипкового майстерства.

З дитинства Міхаліс грав на скрипці, однак найбільше його приваблювала робота руками. У старших класах він вирішив опанувати виготовлення скрипок і вирушив до Кремони, де вивчав традиційне ремесло.

Аріф зацікавився виготовленням музичних інструментів завдяки директору музичної школи, у якій навчався. Він вивчав це ремесло в Туреччині, а після повернення на Кіпр почав працювати в гаражі свого будинку. Пізніше через спільних друзів він познайомився з Міхалісом, після чого вони почали працювати разом.

Майстри виготовляють скрипки, альти та віолончелі, а також займаються реставрацією старовинних інструментів. Серед найвідоміших робіт — відновлення скрипки 1785 року роботи Джованні Баттісти Гваданьїні, вартість якої оцінюється в 4 млн євро.

За словами Міхаліса, старовинні інструменти є історичними творами мистецтва, тому під час реставрації важливо поважати роботу їхніх початкових творців.

Нещодавно майстри також привезли на Кіпр скрипки Страдіварі та Гварнері. Під час організованої виставки кіпрські музиканти отримали можливість зіграти на рідкісних інструментах і порівняти їхнє звучання.

Виготовлення однієї скрипки з нуля займає близько 300 годин роботи. Майстри зазначають, що створення якісного інструмента потребує багато часу та уваги до кожної деталі. Для фінансової стабільності майстерні вони також займаються ремонтом і реставрацією інструментів.

Цього року Пантелідіс і Джебеджі вже втретє отримали нагороду Благодійного фонду Стеліоса Хаджіоанну. За їхніми словами, важливо, щоб професійна майстерність і ремесло сприймалися як повноцінний внесок в економіку, а не лише як хобі.

Водночас спільна робота стикається з практичними труднощами через поділ острова. Серед них — контрольно-пропускні пункти, бюрократичні процедури та складнощі з придбанням матеріалів.

Аріф живе в північній частині Нікосії, але щодня перетинає контрольно-пропускний пункт, щоб потрапити до майстерні, розташованої лише за кілька кілометрів. За його словами, на півночі острова значно складніше придбати необхідні матеріали та обладнання, а додаткові витрати на постачання з Туреччини збільшують їхню вартість.

Другий проєкт — двообщинний стартап Pit2Table, який виник завдяки програмі ПРООН із заходів зміцнення довіри.

Компанія використовує відходи оливкового виробництва та перетворює їх на матеріал для меблевих поверхонь. Ідея виникла під час пандемії у Мустафи Афшароглу, Бугри Ебелер і Ягмур Феллахоглу.

Пізніше в межах програми вони познайомилися з Катериною Лоізу й Ангелосом Евангелу, які брали участь зі своїм проєктом. Завдяки співпраці до команди Pit2Table долучилися фахівці з матеріалів, а у 2025 році компанія розпочала роботу.

Продукцію Pit2Table вже представляли в Копенгагені, Парижі, Лондоні та Нью-Йорку. Спочатку поверхні виготовляли вручну, однак нині команда поступово впроваджує обладнання й автоматизацію виробництва.

Виробництво розташоване в північній частині острова, а сировина надходить як від турків-кіпріотів, так і від греків-кіпріотів, які вирощують оливки. Готова продукція перетинає буферну зону відповідно до правил торгівлі через буферну зону, після чого надходить на ринок Республіки Кіпр та експортується за кордон.

Творці проєкту зазначають, що така схема потребує значної роботи через необхідність взаємодіяти з виробниками, державними установами та логістичними компаніями по обидва боки острова. Додатковою проблемою залишається висока вартість матеріалів і обладнання на півночі.

Водночас учасники проєкту вважають, що спільна робота дає людям змогу краще пізнавати одне одного та зосереджуватися на спільних інтересах, а не на політичних і історичних розбіжностях.

Катерина Лоізу й Ангелос Евангелу також розвивають власний проєкт Velo. Вони використовують відходи опунції — одного з традиційних кіпрських фруктів — для виробництва матеріалу, який може використовуватися як замінник шкіри у фешн-індустрії.

Обидві бізнес-ідеї отримали нагороди в межах конкурсу ПРООН. Об’єднувати компанії в одну вони поки не планують, однак продовжують співпрацю та розглядають можливість створення спільного продукту, який поєднає розробки двох проєктів.