Експерти: окрема особистість для роботи допомагає швидше зростати кар’єрними сходами

Порада «будь собою» давно стала одним із головних принципів сучасної корпоративної культури. Однак колишня агентка Секретної служби США Evy Poumpouras вважає, що саме ця ідея може заважати ефективній роботі команд і знижувати продуктивність.

В інтерв’ю популярному подкасту Diary of a CEO Пумпурас заявила, що співробітники мають приносити на роботу не своє «автентичне я», а професійну версію себе — шанобливу, компетентну та орієнтовану на спільну мету. На її думку, надмірний акцент на самовираженні призводить до того, що люди починають ставити власні емоції та погляди вище за інтереси команди.

Від президентської охорони до корпоративної психології

Слова Пумпурас привернули увагу не лише через їхню різкість, а й завдяки її професійному досвіду. Вона понад десять років служила в Секретній службі США, працювала поліграфологом і слідчою, а також брала участь в охороні президентів США, зокрема Bill Clinton, George W. Bush і Barack Obama. Сьогодні вона виступає як експертка з безпеки, лідерства та комунікацій.

Як приклад Пумпурас згадала один із допитів, який проводила під час служби. За її словами, якби вона діяла, виходячи зі своїх справжніх емоцій, то дозволила б обуренню взяти гору. Однак для отримання інформації та досягнення результату їй довелося повністю контролювати свої почуття й залишатися професіоналкою. Саме цей досвід сформував її переконання, що ефективність потребує емоційної дисципліни.

«Автентичність» проти командної роботи

На думку колишньої агентки, сучасне розуміння автентичності дедалі частіше зводиться до принципу «подивіться на мене», тоді як успіх будь-якої організації залежить від здатності співробітників працювати заради спільної місії.

Вона стверджує, що якщо кожен починає приносити в колектив свої проблеми, переконання та емоційні реакції без фільтрації, це призводить до хаосу й розмиває спільну мету. У результаті організація отримує не команду професіоналів, а набір людей, які діють за власними правилами.

Пумпурас вважає, що високий рівень командної ефективності досягається тоді, коли співробітники здатні тимчасово відсувати особисті уподобання на другий план заради результату.

Але вчені не поспішають погоджуватися

Попри популярність подібних поглядів серед деяких керівників, дослідження останніх років малюють складнішу картину.

Науковці з бізнес-школи Kellogg School of Management виявили, що можливість залишатися собою на робочому місці часто пов’язана з вищим рівнем добробуту співробітників, кращими стосунками з колегами та більшою відданістю компанії. Особливо важливим цей фактор виявляється для представників меншин і людей, які можуть відчувати тиск через свою ідентичність.

З іншого боку, фахівці з організаційної психології визнають, що абсолютна автентичність також може створювати проблеми. Якщо людина реагує на стрес спалахами гніву, конфліктами або емоційними листами, така поведінка справді відображає її реальні почуття, але навряд чи допомагає кар’єрі або колективу.

Нова суперечка у світі управління

Дискусія навколо слів Пумпурас відображає ширшу суперечку про те, яким має бути сучасний співробітник. Після пандемії багато компаній почали активно просувати ідею психологічної безпеки, відкритості та права бути собою на робочому місці. Однак водночас зростає кількість експертів, які застерігають: надмірна концентрація на особистих переживаннях може підривати дисципліну та знижувати ефективність команд.

Можливо, істина десь посередині. Сучасний ринок праці дедалі більше вимагає не відмови від власної особистості, а вміння керувати нею — зберігаючи індивідуальність, але не дозволяючи емоціям і особистим поглядам заважати досягненню спільних цілей.

Саме цей баланс між щирістю та професіоналізмом сьогодні стає однією з найобговорюваніших тем у світі управління персоналом.