Пахлава стала предметом міжнародної суперечки: Туреччина та Азербайджан подали спільну заявку до ЮНЕСКО

Туреччина та Азербайджан подали спільну заявку на включення традицій приготування пахлави до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Якщо її схвалять, міжнародне визнання отримає не сам десерт, а пов’язані з ним кулінарні традиції, ремісничі навички та культурні звичаї.

Важливо розуміти, що ЮНЕСКО не визначає «країну походження» страви і не закріплює за державою виняткові права на неї. Організація включає до списку саме нематеріальну культурну спадщину — знання, традиції та способи їх передавання з покоління в покоління.

Підставою для подання заявки стали багаторічні суперечки навколо походження пахлави. У Греції вважають, що прообраз десерту існував ще за часів Візантійської імперії та був частиною місцевої кулінарної традиції задовго до появи Османської імперії. Турецькі дослідники, навпаки, стверджують, що сучасна пахлава сформувалася саме в османській палацовій кухні XV–XVII століть, а потім поширилася по всьому регіону.

Водночас більшість істориків гастрономії сходяться на думці, що походження пахлави не можна приписати одній країні. Сучасний рецепт складався століттями під впливом різних культур — візантійської, перської, тюркської та близькосхідної. Саме тому сьогодні власні варіанти цього десерту існують у Туреччині, Азербайджані, Греції, Вірменії, країнах Балкан, Близького Сходу та Північної Африки.

Відрізняються не лише рецепти, а й інгредієнти. У Туреччині найбільш відома пахлава з Газиантепа з фісташками, у Греції традиційно використовують волоські горіхи та мед, а в Азербайджані популярні варіанти із шафраном, кардамоном і великою кількістю тонких шарів тіста.

Варто зазначити, що у Туреччини вже є міжнародне визнання, пов’язане з цим десертом. У 2013 році Gaziantep Baklavası стала першим турецьким продуктом, зареєстрованим у Європейському Союзі як захищене географічне зазначення (PGI). Однак цей статус поширюється лише на пахлаву, вироблену в регіоні Газиантеп, і не стосується походження самого десерту.

Якщо Комітет ЮНЕСКО підтримає спільну заявку Туреччини та Азербайджану, до списку нематеріальної культурної спадщини буде включено саме традиції приготування пахлави. Це не означає, що інші країни втратять право вважати її частиною своєї національної кухні, однак стане важливим культурним і дипломатичним успіхом для Анкари та Баку.