Росіянин проміняв IT на столярку і побудував прибутковий бізнес у джунглях Південної Америки

Історія росіянина Віктора Савіна більше схожа на сюжет фільму про повне перезавантаження життя. Сім років тому він разом із дружиною вирішив залишити кар’єру, виїхати з Росії та оселитися в теплій країні, розраховуючи на спокійне життя. Однак замість ранньої пенсії отримав власне виробництво в Південній Америці.

Сьогодні його компанія в Парагваї випускає дитячі меблі за системою Монтессорі, ліжка, шведські стінки, спортивні комплекси та обладнання для кросфіту. Виторг підприємства сягає близько 12 тисяч доларів на місяць, а маржа окремих виробів доходить до 70%.

Найдивовижніше, що до переїзду Віктор ніколи не займався столярною справою. За освітою він інженер-технолог і багато років працював у промисловості та IT-сфері. Опановувати нову професію довелося вже на іншому континенті.

«Будь-яку річ, яку роблять руками, можна вивчити. Я інженер і технолог, тому на опанування столярної справи пішло всього кілька тижнів», — розповідає підприємець.

Замість будинку купив цех

До Південної Америки подружжя вирушило без конкретного плану і навіть без обраної країни. Парагвай виявився випадковою зупинкою, яка згодом стала новим домом.

На момент переїзду в сім’ї було близько 95 тисяч доларів заощаджень. Сума здавалася солідною, однак реальність швидко внесла корективи. Коли настав час вкладати решту грошей, Віктору довелося обирати між купівлею власного житла і виробничого приміщення.

Вибір виявився несподіваним.

«Я купив цех і оселився прямо на виробництві», — згадує він.

Так почалася історія компанії, яка сьогодні відома далеко за межами російськомовної спільноти Парагваю.

Меблі з того, чим місцеві топлять печі

Основою виробництва став евкаліпт — найдешевша деревина в країні. Місцеві жителі часто використовують її як звичайні дрова.

Однак інженерний підхід дозволив перетворити дешеву сировину на якісний продукт.

За словами підприємця, завдяки правильній обробці меблі з евкаліпта виходять не гіршими, а часто й кращими за вироби з дорожчих порід дерева, які використовують місцеві виробники.

Сьогодні асортимент компанії налічує десятки моделей, а нові вироби часто з’являються на запити клієнтів. Покупці надсилають фотографії меблів, які їм сподобалися в інтернеті, після чого майстерня адаптує ідею та запускає її у виробництво.

Чому в Парагваї можна заробляти більше, ніж у Росії

Підприємець зазначає, що ринок Південної Америки влаштований інакше, ніж у країнах колишнього СРСР.

Якщо в Росії боротьба йде за клієнта, то в Парагваї часто бракує самих виробників. Попит існує, гроші у покупців є, а якісних товарів недостатньо.

Крім того, статус іноземця несподівано став перевагою. Клієнти охоче замовляють продукцію у «російської майстерні», а можливість спілкуватися напряму з власником через перекладача лише підвищує довіру.

На прикладі звичайної шведської стінки економіка виглядає вражаюче: виріб продається приблизно за 180 доларів, а собівартість матеріалів і роботи становить близько 58 доларів. Решта залишається в бізнесі.

Податкове навантаження при цьому значно нижче, ніж звично для багатьох підприємців: фактично основним податком залишається ПДВ, а загальне навантаження оцінюють приблизно в 4%.

Куди зникають гроші при маржі 70%

На перший погляд може здатися, що такий бізнес приносить величезні прибутки. Однак реальність виявилася складнішою.

За щомісячного виторгу близько 12 тисяч доларів майже половина суми йде на зарплати працівникам. Ще близько 3 тисяч доларів з’їдають матеріали, приблизно 700 доларів коштує оренда двох виробничих приміщень, а ще близько 800 доларів доводиться витрачати на рекламу.

У результаті чистий прибуток становить трохи більше тисячі доларів на місяць.

Причина проста: практично всі зароблені кошти Віктор вкладає назад у розвиток підприємства.

Головна проблема — люди

Якщо сировину, обладнання та клієнтів знайти відносно просто, то з кадрами ситуація набагато складніша.

За словами підприємця, у Парагваї практично відсутня система професійної технічної освіти. Знайти кваліфікованого столяра вкрай важко, тому працівників доводиться навчати самостійно.

«Перебереш п’ятьох, залишиш двох, потім один піде, другий захворіє. І добре, якщо за кілька місяців вдасться виростити хоча б одного спеціаліста», — каже він.

До труднощів додаються й форс-мажори. Нещодавно вантажівка з готовими меблями потрапила в аварію і перекинулася. Весь вантаж було знищено, а замовлення довелося переробляти власним коштом і в максимально короткі строки.

Пенсія, яка ще попереду

Попри труднощі, Віктор і його дружина кажуть, що жодного разу не пошкодували про переїзд.

Підприємець визнає, що еміграція стала одним із найскладніших випробувань у його житті. Починати все заново після 40 років, а потім будувати бізнес практично з нуля в незнайомій країні виявилося набагато важче, ніж очікувалося.

Проте зупинятися він не збирається. Наступна мета — перетворити майстерню на велике виробництво з річним виторгом близько 1,5 мільйона доларів.

А вже потім, жартує підприємець, нарешті отримати ту саму «пенсію», за якою він колись і вирушив до Парагваю.