Втома й перепрацювання перетворилися на показник успіху

У технологічній індустрії набуває популярності термін grindslop — так називають публічну демонстрацію екстремальної зайнятості, коли засновники розповідають про ночівлі в офісі, роботу без вихідних і постійне недосипання як про доказ власної відданості бізнесу. Термін популяризував інвестор і підприємець Вілл Манідіс: 20 травня 2026 року він опублікував есе On Grindslop, присвячене культу «страждань» серед технологічних засновників. Сам Манідіс проводить паралель із середньовічною агіографією — історіями про святих, у яких страждання й відмова від звичного життя ставали доказом особливої чесноти.

Головна думка Манідіса полягає в тому, що існує принципова різниця між складною компанією та grindslop-компанією. У першому випадку довгі години — лише ціна створення складного продукту. Робота є засобом, а результатом стають технологія, продажі або новий продукт. У випадку grindslop сама демонстрація важкої роботи перетворюється на результат: фотографії з офісу вночі, розповіді про семиденний робочий тиждень та історії про повну відмову від особистого життя стають частиною публічного образу засновника.

Саме ця ідея зробила термін вірусним. У липні 2026 року Business Insider писав про стрімке поширення слова в технологічному середовищі: за даними Sprout Social, кількість згадок grindslop в X зросла з 21 у січні до 453 у липні. Для порівняно нового й нішевого терміна це помітна динаміка, яка показує, що вислів виявився затребуваним для опису вже наявного явища.

Одним із найбільш обговорюваних прикладів став Хан Ван, співзасновник компанії Mintlify. В опублікованому ним дописі він розповів про виступ перед співробітниками, під час якого показав слайд із фразою «Remember to not smile» — «Не забувайте не усміхатися». Ван пояснював цю ідею через метафору марафонця: якщо людині легко на останніх кілометрах, можливо, вона недостатньо викладається. Засновник також писав, що неодноразово залишався в офісі до четвертої ранку, щоб випустити функцію наступного дня, і пов’язував такі зусилля з перемогою над конкурентами та залученням клієнтів.

Доп���с викликав неоднозначну реакцію й опинився в центрі дискусії про grindslop. Критики побачили в ньому романтизацію культури, у якій перепрацювання саме по собі стає ознакою професійної чесноти. Однак тут важливо не спрощувати ситуацію: сам Ван не стверджує, що безсонні ночі є метою бізнесу. У його версії це інструмент для досягнення результату. Тому його історію коректніше розглядати як приклад тієї самої межі, про яку пише Манідіс: де закінчується реальна інтенсивна робота й починається публічна демонстрація цієї інтенсивності.

У цьому й полягає економічна привабливість grindslop. У соціальних мережах людині набагато простіше показати витрати, ніж довести їхню ефективність. Фотографія ноутбука о четвертій ранку зрозуміла аудиторії миттєво. Реальне зростання виручки, кількість утриманих клієнтів або якість архітектури продукту потребують цифр, контексту й часу на перевірку. У результаті страждання стає зручним візуальним сигналом: «Я настільки відданий компанії, що готовий відмовитися від нормального життя».

Проблема починається тоді, коли цей сигнал починають сприймати як самостійний доказ ефективності. 100 годин роботи не дорівнюють 100 годинам продуктивності. Недосип погіршує увагу та здатність ухвалювати рішення, а постійні перепрацювання можуть призвести до вигорання. Для стартапу це особливо небезпечно: якщо екстремальний графік стає обов’язковою частиною корпоративної культури, компанія ризикує втратити співробітників, які не готові перетворювати роботу на спосіб життя.

Манідіс якраз ставить під сумнів саму логіку змагання в «хардкорності». У його есе критикується режим 996 — робота з 9 ранку до 9 вечора шість днів на тиждень. На його думку, такий підхід може бути придатним для масштабування вже налагодженого процесу, але погано підходить для створення принципово нових речей, де важливі якість рішень, творче мислення та здатність зберігати ясність розуму.

Водночас культ перепрацювань не виник разом із grindslop. Технологічна індустрія десятиліттями романтизувала образ засновника, який «горить» своїм проєктом. Новим стало інше: сама демонстрація цього горіння перетворилася на окремий медіапродукт. Засновник розповідає про безсонну ніч, аудиторія обговорює його жертовність, інвестори отримують додатковий сигнал про мотивацію підприємця, а історія продовжує поширюватися в соцмережах.

Тому grindslop варто сприймати не як критику будь-якої важкої роботи, а як попередження про підміну критеріїв успіху. Працювати багато заради конкретного результату — одне. Працювати багато, тому що саме кількість страждань має довести оточенню твою цінність, — зовсім інше.

Зрештою інвестору, співробітнику й клієнту все одно має бути важливо не те, скільки годин засновник провів перед ноутбуком, а те, що сталося за ці години. Якщо після ночі в офісі з’явився продукт, який розв’язує реальну проблему, це робота. Якщо головним результатом стала фотографія з підписом «четвертий день без сну», це вже і є той самий grindslop, який Манідіс пропонує обговорювати.