У світі новий тренд: батьки дедалі частіше проходять співбесіди замість своїх дітей

«Мама зараз усе пояснить» — жарт, який несподівано став реальністю. Роботодавці дедалі частіше стикаються з тим, що батьки молодих кандидатів не просто допомагають із пошуком роботи, а буквально беруть процес працевлаштування під свій контроль. Вони самі знаходять вакансії, телефонують рекрутерам, обговорюють зарплату й умови, супроводжують дітей на співбесіди й навіть втручаються в інтерв’ю, відповідаючи замість них на запитання.

Про новий тренд пише Business Insider із посиланням на HR-фахівців і кар’єрних консультантів. За їхніми словами, подібні випадки перестали бути винятком. Деякі батьки заздалегідь зв’язуються з роботодавцем, щоб дізнатися, чи підходить посада їхній дитині, інші вимагають докладного зворотного зв’язку після відмови, а найнастирливіші присутні на онлайн-співбесідах, залишаючись за кадром і підказуючи відповіді.

Найяскравіше ця тенденція проявляється у США, де феномен «батьків-гелікоптерів» (helicopter parents) вивчають уже багато років. Згідно з дослідженнями сервісу Zety, близько 20% представників покоління Z хоча б раз приходили на співбесіду разом із батьками, а понад половина HR-фахівців зізнаються, що стикалися з втручанням батьків у процес найму. Подібні випадки також дедалі частіше фіксують у Великій Британії, Канаді, Австралії та Китаї, де батьки нерідко ведуть переговори з роботодавцями від імені своїх дорослих дітей.

Експерти пов’язують те, що відбувається, з феноменом гіперопіки. Батьки покоління мілленіалів і покоління X звикли активно брати участь у житті своїх дітей — спочатку в школі, потім в університеті, а тепер і під час працевлаштування. Додатковими чинниками стали висока конкуренція на ринку праці, економічна нестабільність і бажання батьків забезпечити дитині максимально комфортний старт кар’єри.

Однак для роботодавців така поведінка дедалі частіше стає тривожним сигналом. Компанії очікують побачити самостійного кандидата, здатного ухвалювати рішення, вести переговори й брати відповідальність за свою роботу. Коли замість нього ініціативу перехоплюють мама або тато, рекрутери починають сумніватися, чи зможе такий працівник ефективно працювати без постійної підтримки.

Навіть якщо кандидат отримує офер, проблеми нерідко тривають уже після виходу в компанію. HR-фахівці зазначають, що молоді працівники, яких батьки супроводжували на всіх етапах працевлаштування, часто мають труднощі із самостійним ухваленням рішень, уникають відповідальності й постійно чекають детальних інструкцій від керівника. Через це період адаптації може тривати значно довше.

На Північному Кіпрі офіційної статистики щодо подібних випадків поки немає, однак передумови для появи такого тренду вже існують. Молоді люди тут нерідко продовжують жити з батьками до 30 років, сімейні зв’язки залишаються дуже міцними, а пошук роботи часто відбувається через особисті знайомства та рекомендації. На тлі порівняно невеликого ринку праці й обмеженої кількості високооплачуваних вакансій батьки нерідко активно допомагають дітям шукати роботу. Поки що йдеться переважно про пошук контактів і рекомендації, але експерти не виключають, що з часом Північний Кіпр може зіткнутися з тими самими тенденціями, які вже спостерігаються у США та низці інших країн.

Фахівці з управління персоналом наголошують: найкращий спосіб допомогти дорослій дитині побудувати кар’єру — не проходити співбесіду замість неї, а дозволити їй самостійно спілкуватися з роботодавцем, помилятися, здобувати досвід і вчитися ухвалювати власні рішення. Саме ці якості сьогодні цінуються роботодавцями не менше, ніж професійні навички.