До дискусії про майбутнє Кіренії в межах переговорного процесу

Напередодні річниці подій 1974 року греко-кіпрське видання Simerini опублікувало матеріал дослідниці Фанули Аргиру, присвячений аналізу позиції політичного керівництва Республіки Кіпр щодо регіону Кіренії впродовж багаторічних переговорів.

Авторка звертає увагу на розбіжність між публічною риторикою лідерів партій, які заявляли про необхідність повернення всіх територій, та їхньою фактичною готовністю до компромісів. У статті зазначається, що прийняття провідними політичними силами концепції двообщинної двозональної федерації від початку передбачало поступки, які ускладнювали повне повернення переміщених осіб до своїх домівок.

Як обґрунтування наводяться розсекречені архівні документи британського Форін-офісу. Згідно з дипломатичними депешами від квітня 1977 року, передача «двозонної карти» турецькій стороні у Відні була санкціонована архієпископом Макаріосом. У британських дипломатичних колах цей крок розцінювали як прагматичне визнання політичної реальності: запропоновані кордони наочно показували, що значна частина біженців (насамперед із Кіренії) не зможе повернутися, і державі доведеться зосередитися на їхньому облаштуванні на півдні острова.

Також у публікації наводяться офіційні дані Земельного кадастру Кіпру від серпня 1975 року, які на той момент британські дипломати визнавали точними. Згідно з цією статистикою, частка турецької власності на землю на острові становила 12,3% (у регіоні Кіренії — 12,7%), тоді як грекам-кіпріотам належало 61% землі. Авторка вказує, що, попри ці правові та економічні показники власності, кіпрські переговорники в межах пошуку компромісу погодилися обговорювати територіальний поділ на зони на основі фактичного стану справ, що склався після 1974 року.