На кордоні Албанії та Греції є найбільша з відомих павутин: у ній живуть понад 111 тисяч павуків

Вчені зробили незвичайне відкриття в Сірчаній печері, розташованій неподалік кордону Албанії та Греції. Тут виявили найбільшу з відомих на сьогодні колоній павутин, що вкриває близько 106 квадратних метрів — це приблизно половина тенісного корту. За оцінками дослідників, у цьому «павучому мегаполісі» мешкають понад 111 тисяч павуків.

Підземне місто з тисяч павутин

На перший погляд здається, що стіни печери вкриті однією гігантською павутиною. Насправді це складна система з тисяч окремих лійкоподібних сіток, переплетених між собою та таких, що утворюють єдину колонію.

Під час дослідження вчені підрахували, що тут живуть близько 69 тисяч павуків виду Tegenaria domestica та понад 42 тисячі представників виду Prinerigone vagans.

Наукова сенсація

Головна цінність відкриття полягає не лише в розмірах колонії.

Уперше вчені зафіксували спільне існування двох видів павуків, які в звичайних умовах не живуть разом. Ба більше, представники Tegenaria domestica здатні полювати на дрібніших Prinerigone vagans, однак у печері вони мирно співіснують, формуючи єдину колонію.

Чому це стало можливим?

Дослідники вважають, що всьому причиною незвичайні умови Сірчаної печери.

Тут панує абсолютна темрява, а основу місцевої екосистеми становлять бактерії, що отримують енергію зі сполук сірки. Ними живляться численні дрібні комахи, які, своєю чергою, є їжею для павуків.

За оцінками фахівців, у печері можуть одночасно перебувати мільйони мошок та інших дрібних двокрилих. Завдяки такому достатку здобичі павукам практично не доводиться конкурувати за їжу, що, ймовірно, і дозволило двом видам співіснувати в одному просторі.

Чому відкриття важливе

Дослідження показало, що популяції павуків, які живуть у Сірчаній печері, вже відрізняються від своїх поверхневих родичів. Вчені вважають, що тривала ізоляція та екстремальні умови поступово змінюють їхню поведінку і генетику.

Ця унікальна колонія може допомогти дослідникам краще зрозуміти, як тварини пристосовуються до життя в екстремальному середовищі та чому іноді навіть природні хижаки здатні мирно співіснувати, якщо умови дозволяють уникати конкуренції.